Туркменистан - ще один "унікальний" шанс України
14.09.2011 14:54 | 
Автор: Кризис и Мир | 
| 
| 
Серед угод, озвучених та підписаних під час візиту українського президента до Ашхабату, немає жодної, що стосувалася б енергетики.
Утім, і оглядачі, і "джерела" в українській делегації, на які посилаються українські видання, твердять, що головною темою переговорів між Віктором Януковичем і Гурбангули Бердимухамедовим була можливість відновлення прямих поставок туркменського газу до України.
Згідно із законами східної політики та дипломатії, усі заяви туркменського лідера щодо порядку денного та результатів візиту до Ашгабату українського президента не вирізнялися чіткістю.
Як повідомило туркменське телебачення, Гурбангули Бердимухамедов заявив лише, що "завдяки добрій волі обох сторін міждержавний діалог набуває нового наповнення".
Український президент Віктор Янукович був дещо відвертішим, і у короткому коментарі українським журналістам, які супроводжували його під час візиту до Туркменистану, заявив, що "це є в інтересах України, щоб відновити повномасштабну співпрацю у нафтогазовому секторі".
"Ми активніше працюватимемо над визначенням своїх цілей і конкретних проектів, а також над шляхами їх реалізації, у тому числі сусідніх країн, через як енергоносії транспортуються", - заявив український президент після переговорів із президентом Туркменистану.
Те, що мова під час останніх переговорів в Ашхабаті йшла про газ, підтвердив і міністр енергетики України Юрій Бойко, який також входив до складу української делегації.
"Ми подивимся, наскільки зараз диверсифіковані поставки газу із Туркменії. Впевнені, що ми можемо знайти спільні інтереси у схемі диверсифікації, яка зроблена Туркменистаном за останні роки", - заявив пан Бойко журналістам у Ашгабаті. При цьому він уточнив, що "усі коментарі щодо обсягів поставок газу ми зможемо дати після переговорів", запевнивши, що "технічно" такі поставки є можлививми.
Багатоваріантність є, альтернатив - немає
Нині єдиним шляхом, яким туркменський газ може потрапити до України - це існуючий від радянських часів маршрут через Узбекистан, Казахстан та Росію. Очевидно, саме його мав на увазі Віктор Янукович, говорячи про "сусідні країни, через які транспортуються енергоносії".
Водночас, як каже експерт з питань енергетики Олександр Нарбут, для України імпорт туркменського газу через територію Росії не можна назвати альтернативою монополії постачання російського газу. По-перше, транспортування газу таким довгим маршрутом може означати, що до України він вже дійде практично за тою самою ціною, що і російський газ. По-друге, Україна все одно залежатиме від Росії - хоч і не від її енергоносіїв, але від її "доброї волі" доставити в Україну енергоносії, видобуті в інших країнах, що, очевидно, не зовсім співпадає із російськими інтересами.
Проте є і другий варіант, який може забезпечити прямі поставки туркменського газу не тільки до України, але й до Європи, - йдеться про будівництво трубопроводу Схід-Захід, який дасть можливість Туркменистану доставляти свій газ до Азербайджану, а звідти через вже існуючу інфраструктуру - Чорним морем до Одеси, де Україна будує термінал із розвантаження танкерів зі скрапленим газом, або ж навіть через "перемичку" дном Чорного моря до Керчі, як це передбачав проект газогону Клацнути
"Білий потік". При такому варіанті
доставки туркменський газ для України буде дешевшим, ніж російський, принаймні, на першому етапі, коли Ашгабату буде важливо "зацікавити" нового клієнта - каже Олександр Нарбут. Утім, додає експерт, не варто забувати і про стратегічну мету Туркменистану - вийти на європейський ринок і продавати свій газ за європейськими цінами.
Цей варіант є більш привабливим для України, хоч він і передбачає витрати на будівництво газогонів та "перемичок", а також часу. Проте саме зараз, як кажуть оглядачі, обставини склалися так, що в України з’явився черговий "унікальний" шанс реалізувати свої плани щодо зменшення залежності від російських енергоносіїв.
Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов каже, що саме впродовж останніх років відбулися серйозні зміни як у внітрішній політиці Туркменистану, так і у його відносинах із ключовими гравцями регіону. Від часу, коли Україна припинила отримувати туркменський газ, Ашгабат розсварився із Росією, яка згідно із угодами 2009 року мала б стати головним покупцем туркменського газу, а натомість купує лише 10 мільярдів кубів газу на рік. Так само "прохолоднішими" стали і стосунки Туркменії із Іраном. Відтак, Туркменистан почав шукати виходи на інші ринки, серед яких європейський залишається дуже привабливим через свою платоспроможність та попит.
Все це супроводжується хоча й неглибокими, але все ж змінами у внутрішній політиці, зокрема, допуск опозиції до участі у виборах, що трохи зменшує напруження у відносинах із Брюсселем, який вимагає від своїх партнерів дотримання головних свобод та прав людини.
Якщо ж додати до цього ухвалене напередодні рішення 27-ми країн ЄС передати мандат на ведення переговорів щодо нових трубопроводів офісу комісара з питань енергетики, то, як каже Сергій Данилов, можна казати про дуже сприятливий для України збіг обставин:
"Виглядає, що на даний момент у Туркменистану більш розв’язані руки, ніж це було ще років п’ять тому. Контакти туркменського лідера не тільки з Україною, але й з представниками європейських країн є яскравим свідченням того, що країна хоче щось змінити, її керівництво налаштоване щось змінити. Наскільки вдало їм це вдасться зробити - подивимось, бо туркменські контракти і туркменський бізнес - це не звичайний бізнес, а особисті домовленості, особиста прихильність Бердимухамедова, це переважно кулуарні домовленості. Але напевне можна сказати, що ситуація змінилася, і виглядає бульш оптимістичною для України і для європейських країн у плані реалізації масштабних проектів", - каже Сергій Данилов.
Людина служить не людині, а грошам (східна мудрість)
"
За сумарним потенціалом газового ресурсу Туркменистан вже сьогодні посідає четверте місце серед світових власників газових ресурсів, а може піднятися і на друге"
Олександр Нарбут, експерт з питань енергетики
До цих політичних аргументів Олександр Нарбут додає іще один - економічний:
"Можливо, несфокусованість європейських країн щодо каспійського та середньоазійського регіону пояснюється тим, що не було достатньо доказів їх потужності. Зазвичай зацікавленість одразу посилюється, коли з’являються результати геологорозвідувальних досліджень, а ще краще - позитивний результат на свердловині. За останніми дослідженнями, родовища у Південному Алатаї за своїм потенціалом виявилися більшими, аніж найбільш потужні родовища у Росії - Бовваненківське та Штокманівське. За сумарним потенціалом газового ресурсу Туркменистан вже сьогодні посідає четверте місце серед світових власників газових ресурсів, а може піднятися і на друге. А якщо ще до цього додати можливості Азербайджану та Казахстану, який також із зацікавленнм спостерігає за розвитком нових проектів, які довзволили б напряму здійснювати експорт вуглеводнів до Європи, то потенціал проектів у цьому напрямку є достатньо серйозним - і це ми бачимо у активізації дипломатичних зусиль різних сторін у цьому регіоні", - каже Олександр Нарбут.
Там, де не можна пройти, відступи на крок. Там, де можна - пропусти інших вперед (китайська мудрість)
Водночас Україні у її намаганнях відновити постачання туркменського газу варто враховувати не тільки захдіний вектор політики Ашгабату, але і його проекти на Сході, серед яких на першому місці - Китай із вже реалізованим проектом нового газогону та великими коштами, що їх китайські державні компанії вкладають у розробку туркменських родовищ. Утім, як твердить Сергій Данилов із Центру близькосхідних досліджень, досвід показує, що Китай, на відміну від Росії, не налаштований на конфлікт через енергоносії, а навпаки, зацікавлений у збереженні стабільності у цьому регіоні, звідки він почав отримувати енергію для своєї швидко зростаючої економіки:
"Китай розглядає Середню Азії під певним "колоніальним" кутом - як ресурсний регіон для своєї економіки, що зростає. Китай - єдина країна, що змогла успішно втілити два великі інфраструктурні проекти у Центральній Азії - нафтопровід із Казахстану та газопровід із Туркменістану. Поки що більше ніхто нічого нового у цьому регіоні не зробив, а китайці працюють тихо, проте дуже ефективно. Утім, ані допомагати, ані заважати іншим проектам китайці не будуть. Конфронтація не входить у плани керівництва Китайської народної республіки, бо їхня стратегія щодо Центральної Азії полягає у створенні безпечного протору, із якого можна гарантовано і безпечно отримувати ресурси", - вважає Сергій Данилов.
Експерти також погоджуються у тому, що реальні підсумки нинішніх переговорів в Ашгабаті між українським та туркменським президентами стануть відомі лише згодом, і, швидше за все, не із контрактів, а із дотичної інформації про інші, супутні проекти, зокрема, і з будівництва газотранспортної інфраструктури.
http://www.bbc.co.uk
Обновлено (23.10.2011 11:28)